Вторник, 22.08.2017, 12:20 | Приветствую Вас Гость

УНІВЕРСАЛЬНА ГАЗЕТА

Главная » Статьи » Мои статьи

Таємниці Сірої зони історії

Таємниці Сірої зони історії

Вже можна робити певні політичні прогнози. Серія сенсаційних відкриттів з Сірої зони історії, стала прелюдією до певних геополітичних подій, що відбудуться найближчим часом. Фігурує десяток країн, задіяні потужні міжнародні структури…

Українські журналісти, які волею долі, опинилися в інформаційному епіцентрі, вже розуміють, до чого йде. Спеціально для істориків, які вже давно не встигають аналізувати потік нових фактів, зазначу – в науці такого не буває. Така кількість ексклюзивів можлива лише в реальній журналістиці, і лише тоді, коли в цьому зацікавлені дуже впливові політичні кола. Зрозуміло, що маленька команда двох україномовних культурологічних часописів «Нова Січ» і «Музеї України», пояснити нічого не може. Ми просто оприлюднюємо матеріали, які несподівано, і дуже різними шляхами, з кількох країн, потрапляють до наших рук. Отож, на чисельні прохання колег з різноманітних ЗМІ, коротко нагадаємо хроніку подій, про які вже пишуть реферати, не розуміючи логіки.

ТАЄМНИЦЯ НЕВІДОМИХ ПОРТРЕТІВ. Мазепа.

На початку 2008 року, в США, в одному з приватних зібрань, вигулькнув дуже дивний портрет. Після кількох інтриг і досить небезпечних пригод, він потрапив до фанатичного колекціонера української старовини отамана Американського козацтва Сергія Цапенка. Виникла версія, що на полотні – парадне зображення Гетьмана Івана Мазепи. Зрозуміло, що першим про цю новину повідомив сайт «Нова Січ». Далі почалися детективи у нашому фірмовому стилі. Нічні візити дуже високопоставлених дипломатів. Заманливі пропозиції з однієї великої країни. Люди таваріща Грізлова і «Руськіє прасторі»… Комусь дуже захотілося, аби портрет зійшов з антикварного ринку, а ім‘я Мазепи не згадувалося у такому гучному міжнародному контексті. Що моментально породило чимало чуток. Картину оглянули експерти одного всесвітньовідомого аукціону. Вже здійснено професійний лабораторний аналіз полотна і фарби. Є письмові висновки – перша половина ХУІІІ століття! Співпала страхова вартість і можлива стартова ціна – мільйон доларів. Лот моментально перетворився з мистецького у геополітичний. З усіма наслідками. Зрозуміло, почалося розслідування. Якісь коментарі одразу дали проросійські активісти при музеї Кубанського козацтва у Ховеллі. Виявилося, що певний час портрет був на зберіганні у музеї! Ми ще не зрозуміли, хто, коли і звідки його вивіз? Якщо козаки з Кубані, то значить… Можливо, портрет був десь в Україні. А ще ймовірніше, зберігався десь в Європі… У будь-якому разі, в цій історії фігурують ще не встановлені українці, козаки. Дуже націоналістично налаштовані козаки! Ті люди, які зберігали картину, теж були впевнені, що то Мазепа. На цю версію схиляє і нездорова активність російських колекціонерів, аж занадто щільно пов‘язаних з кремлівською верхівкою. Дуже може бути, що певні люди в Росії вже мають фотографії отих портретів Мазепи (більше 30), які намалювали, на замовлення іщеєк Петра І, для розшуків. Нині вони зберігаються, під особливою лазерною сигналізацією, в підвалах пітерського Адміралтейства. Всі хитромудрі спроби українських журналістів, проникнути у той спецхран, чи отримати офіційне підтвердження, нещадно зупинило ФСБ… О, де рівень зберігання державної таємниці! На атомну субмарину потрапити легше, ніж до портретів Мазепи! Як в Росії зберігають правду про українську історію! Правда, є така легенда, що у радянські часи, якась країна з блоку НАТО, проводила вербовочну операцію, і у когось «випадково» опинилася потужна міні-камера. І той Хтось, мав доступ до секретів Адміралтейства… І ті знімки, можливо, спокійно лежать у якихось-там архівах. Вже без грифу секретно. Дуже хочеться їх знайти і опублікувати! Тоді буде з чим порівнювати… Хоча, тоді доведеться кардинально змінювати дизайн української грошової купюри у 10 гривень…

Історикам дуже важко пояснити, що в останні дні 2007 року, на історичному форумі, де тусуються переважно дипломовані випускники істфаку, зареєструвався таємничий колекціонер з Німеччини. В тему, виклав фотографію портрету, як він стверджував, Гетьмана Мазепи. На жаль, рівень наших знавців, не дозволив їм оцінити портрет. Виникла дріб‘язкова сварка. Німця обсміяли і забанили. Фото залишилося. Лише через три місяці, абсолютно випадково, за пошуковими словами, на ту гілку вийшли журналісти «Музеїв України». За добу знайшли власника. Зконтактували. Отримали і опублікували ще кілька фото.

Портрет дуже старий. У не найкращому, але задовільному стані. Зберігався у родині українця, судячи з усього, емігранта часів Першої Незалежності, що помер. Німець-перекупник впевнено говорив, що то український президент Азефа, Пазепа, Мазепа… Почали чергове розслідування. Викупили кілька старовинних козацьких речей, що залишилися від невідомого Патріота.

І знову все повторилося. Виникла дуже нездорова цікавість… Нинішній власник категорично не розкриває свого прізвища. Спілкування відбувається на конспіративному рівні. Тривають складні переговори. Українська влада, традиційно відморозилася.

Маленька міжнародна команда, що сформувалася довкола часописів «Нова Січ» і «Музеїв України», Фонду розшуку культурних цінностей, знову розкручує цю карколомну загадку самотужки. Тут вже не треба навіть напружуватися – майже готова чергова книга. Все в реалі. У нас вже фан-клуби виникають. Читачі просто відверто кайфують від всіх тих історій! Процес, дійсно, захоплює. Ціль проста – давайте якось повернемо ті портрети в Україну! Адже, продати їх на міжнародному ринку не проблема. Тут вже принципи… Шоу триває…

Днями, до цієї історії приєдналася кандидат історичних наук Ольга Ковалевська, яка робила порівняльний аналіз відомих зображень Гетьмана Мазепи. В прямому ефірі Радіо «Ера», вона визнала, що існує дуже велика ймовірність того, що німецький портрет може бути зображенням Мазепи. Якби вдалося провести певні експертизи, отримати підтвердження, портрет сміливо можна уводити у науковий обіг. Але…

Продовжуємо!

Портрети Гоголя і Лермонтова

Паралельно з розслідуванням загадок Мазепи, ми буквально влетіли у таємниці невідомих портретів Гоголя і Лермонтова. Вірніше, спершу виник портрет начеб-то Миколи Гоголя. Так дуже впевнено стверджували власники. Роботи художника М.Тітова. Довелося витягати всі відомі портрети класика, порівнювати. Залучили мистецтвознавців. Заплуталися. І тут, Європейське бюро Фонду розшуку культурних цінностей, що діє при часописі «Музеї України», надсилає ще одне зображення, як стверджують, Гоголя. І журналісти, і експерти, перебувають в шоці.

Починаємо ганяти по колу, нічого не розуміючи. Фотографії оприлюднили на наших сайтах і на популярному журналістському ресурсі «ХАЙ Вей». Передати словами рівень нашої розгубленості, від такої кількості сенсаційної інформації, важко. Враховуючи мізерний проміжок часу, під час якого те все відбулося.

І американці, і росіяни взяли паузу. Ніхто нічого ВЗАГАЛІ не розумів.

Фанатична активістка сайту Хай Вей Лариса Швидун, з Ростова-на-Дону, випадково і блискуче врятувала ситуацію. Пенсіонерка, вихована на російській класиці, з першого погляду розпізнала в маленькому портреті… генія російської поезії Лермонтова! Почали шукати інформацію про художника Тітова. Раптово, відкриттям нав‘язливо зацікавилися представники потужних антикварних кіл Росії. Теж схиляються до того, що дійсно, можливо, знайшовся невідомий портрет Лермонтова.

Прізвищ ніхто не назве. Структури теж. Про кількість грошових знаків, якими оцінюються подібні знахідки, взагалі не будемо.

Зрозуміло, треба робити експертизи, дуже складні і тривалі дослідження. І спираючись на оприлюднені фотографії, науковці вже почали той процес. Результати можуть бути різними. А сам процес!!!

СЕКРЕТНІ ПІДВАЛИ АДМІРАЛТЕЙСТВА

Донька Генсека ЦК КПРС Галина Брежнєва, здійснила потужне наукове відкриття. Правда, ні вона, ні невідомі нам колишні офіцери КГБ СССР, що перебігли на Захід, цього не зрозуміли. Ще у 1979 році, Галина Леонідівна, що спекулювала діамантами, почула про неймовірний перстень Ярослава Мудрого з гігантським каменем. Залучила спецслужби. Знайшла. У підвалах ленінградського Адміралтейства. Приїхала з колишнім охоронцем Генсека Медвєдєвим. Почали шукати. І знайшли секретну бібліотеку Гетьмана Мазепи, що зберігалася в підземеллях Софії Київської! Там було і чимало прикрас Київських князів. Залишки легендарної бібліотеки Ярослава Мудрого. Ми говорили з людьми, які все те бачили. Дуже сподіваємося, що є якісь фото…

Коли посіпаки Петра І, увійшли до Києва, хтось повідомив, що Мазепа зберігав якісь цінності у Софії. Вирахували двох монахів, які стерегли скарб. Тортур хтось не витримав… Так ті безцінні речі, потрапили до Росії. Коштовні прикраси частково розпродали більшовики. Інше, і досі лежить у НЕРОЗПАКОВАНИХ ящиках Адміралтейства!

На жаль, рівень наукової і журналістської свободи в сучасній Росії, обмежений. Наші публікації помітили. Пропозиції про оприлюднення фотографій і описів, хоча б на музейних сайтах, проігноровано. Скарби, які лежать буквально під носом, у вчених з світовим ім‘ям, ще і досі не вивчено… Мазепа… Наш князь Ярослав Мудрий… Не вписуємося у імперську концепцію…

Ми вже пройшли це, під час пограбування російською розвідкою, музею Кубанського козацтва у США. Полювання на реконструкцію шаблі Мазепи в Канаді. Вираховуванням інвентарного номеру шаблі Мазепи, з спецхрану ФСБ №9, що діє в… Ермітажі. І фотографію їх шаблі Мазепи, оприлюднили. Правда, теж копії. Оригінал, який згадував ще Сталін у наказі №2 від 1917 року, ще не знайшли. Або - Артилерійський музей. Або – Оружейная палата Кремля. Як дізнатися?

Після всіх цих дитячих історій, відкритим конфліктом з УПЦ МП, керівництво часопису «Музеї України», прикрасило собою одіозний список «Враги России», сформований спецслужбами… Визнання…

Більше того, наші старі «друзі» з Краснодару, відомі скандальною дамбою на Тузлу,  пограбуванням музею у США, і інформаційною війною з нашими журналами, взагалі дописалися до того, що в Україні немає журналіста на прізвище Тригуб! Є збірний прес-центр української розвідки, якою начеб-то, керує майор Потапов!!! Фігурують два мільйони доларів…

Можливо, це вартість акцій одного готелю у центрі Києва, і кількох хатинок на Осокорках, дітей кубанської еліти, що вчиться у столиці України… Заручники?

Якби нам, кілька років тому, сказали, куди занесе наївне захоплення українською історією, музеями, подіями столітньої давнини, лише посміялися б. Нині, вже давно, нікому не смішно. Частіше, страшно.

 Історія перетворилася на елемент геополітичних ігр. А розшуки культурних цінностей, стали важливим елементом сучасної міжнародної політики. З відчутним спеціальним присмаком…

…Читачам дуже цікаво. І мабуть, це те єдине, що радує…

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України», координатор Фонду розшуку культурних цінностей

 

Категория: Мои статьи | Добавил: ungaz (30.04.2008)
Просмотров: 586 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 1
1  
The voice of rayitnalito! Good to hear from you.

Имя *:
Email *:
Код *: